МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” Кафедра АТХП КУРСОВИЙ ПРОЕКТ з дисципліни “Технологічні вимірювання і прилади(частина 2)” на тему: «Розробка газоаналізатора концентрації кисню в димових газах » Зміст Вступ 1. Огляд методів вимірювання: - хроматографічний метод. - масс – спектрометричний метод . - електрохімічний метод. - магнітний метод. 2. Обгрунтування обраного методу. 3. Розробка та опис вимірювальної схеми. 4. Розрахунок метрологічних характеристик. 5. Розробка метрологічного забезпечення. Висновки Література Додатки Вступ Газоаналізатор - прилад для визначення якісного і кількісного складу сумішей газів. Їх розділяють на 3 види: індикатори, сигналізатори і безпосередньо газоаналізатори. Індикатори дають якісну оцінку газової суміші за наявністю контрольованого компонента і, як правило, відображають інформацію за допомогою лінійки із декількох точкових індикаторів. Сигналізатори також дають приблизну оцінку концентрації контрольованого компоненту, але при цьому мають один або декілька порогів сигналізації. При досягненні концентрацією порогового значення, спрацьовують елементи сигналізації. І безпосередньо газоаналізатори. Робота газоаналізатора ґрунтується на вимірюванні фізичних, фізико-хімічних характеристик газової суміші або її окремих компонентів. Вимірювання вмісту концентрації кисню, в багатокомпонентних сумішах є дуже важливим у багатьох галузях промисловості. Опис методів вимірювання: Для визначення концентрації кисню в димових газах застосовують багато методів. До них належать такі методи: - хімічні; -електрохімічні; - метод використання паливних елементів; -акустичний метод; -пневматичний метод; -іонізаційний метод; -оптичні методи; -масс-спектрометричний метод; -магнітні методи; -хромотографічний метод; -використання напівпровідникових чутливих елементів; 1.Хромотографічний метод Хроматографічний метод аналізу призначений для визначення якісного та кількісного складу сумішей газоподібних та рідких речовин. Метод базується на розділенні досліджуваної суміші на компоненти за рахунок різного ступеня сортування компонентів при русі суміші по слою сорбенту. При цьому компоненти суміші газів під дією потоку рухомої фази переміщуються по слою сорбенту (нерухома фаза) з різними швидкостями. Рухома фаза являє собою газ чи рідину, а нерухома – рідину або тверде тіло. Метод реалізований в аналітичних приладах, так званих хроматографах. Нерухома фаза в хроматографах розміщена в хроматографічних колонках і являє собою тверду порошкоподібну речовину або рідину, нанесену у вигляді тонкої плівки на твердий носій. В залежності від агрегатного стану рухомої фази (газ або рідина) хроматографи поділяються на газові та рідинні відповідно. Область застосування газових та рідинних хроматографів є різна, проте принцип дії одинаковий.
Рис.1. Схема хроматографічного аналізу. На рис.1. представлена схема хроматографічного аналізу двокомпонентної суміші, яка ілюструє принцип дії і взаємозв’язок основних пристроїв хроматографа. Доза досліджуваної суміші А+В строго визначеного об’єму вводиться дозатором 1 в потік рухомої фази С и потрапляє в хроматографічну колонку 2 (рис..1:1). в колонці внаслідок взаємодії з нерухомою фазою D компоненти суміші А та В сповільнюють рух та набувають різних швидкостей. Відмінність швидкостей руху компонентів в колонці призводить до утворення зон бінарних сумішей (компонент + рухома фаза), розділених зоною чистої рухомої фази (рис.1:2). При подальшому переміщенні компонентів по колонці зона чистої рухомої фази між ними буде збільшуватися до тих пір, поки компоненти не вийдуть з потоком рухомої фази з колонки (рис.1; 3,4). Після виходу із колонки компоненти у встановленому порядку поступають на детектор 3 – пристрій, що перетворює зміну складу рухомої фази у вихідний електричний сигнал. Цей сигнал реєструється вторинним приладом 4 у вигляді графіка, що називається хроматограмою. Хроматограф...